Когда-то мрак царствовал в наших сердцах.
Когда-то мы были попираемым прахом.
Мы не могли возвести к небу глаз,
Мы были под гнетом смерти и страха.
Много погибло в безумной войне.
Я видел, когда угасала надежда,
Когда ослабевшие пальцы, в последнем письме,
Писали кровавыми буквами что-то.
Лишь только одно я мог видеть в глазах,
Желание жить, и ненависть к смерти.
Я видел, как сильных ввергали во прах.
Их оставляли забытых, без света.
Ужас той страшной, безумной войны,
Хранят в себе верно холодные камни.
Им все равно, им слова не важны,
Хранят они память, убитых грехами.
Анатолий Бляшук,
Вышгород Украина
Слушаю метал..., предпочтительно BLACK, DEATH, DOOM & GOTHIC..., но исключительно христианские коллективы)) e-mail автора:Revival_t@ukr.net сайт автора:личная страница
Прочитано 4415 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Серьезная тема. Вызывает добрые чувства, сопереживание. Но последняя строчка - заставила подумать, чьими грехами. Спасибо. Комментарий автора: Ну, судя по всему грехами тех, кто ими был убит. Я думал это очевидно)). Это стихотворение вообще о моих погибших друзьях. Холодные камни - это могильные плиты на которых написаны их имена (память о них).
Светлана
2011-05-29 20:11:00
Слушаю метал..., предпочтительно BLACK, DEATH, DOOM & GOTHIC..., но исключительно христианские коллективы))
Ну и зря...
От такой музыки ум уменшается... Комментарий автора: О как)). А какую музыку слушаете вы...?
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
