Луки, 18 глава: «Сказал также к некоторым, которые уверены были о себе, что они праведны, и уничижали других: …всякий, возвышающий сам себя, унижен будет, а унижающий себя возвысится».
Притчи 11:2 "Придет гордость, придет и посрамление; но со смиренными - мудрость".
Иакова 4:6 «…Бог гордым противится, а смиренным дает благодать».
Когда гордыня ставит сети
И ждет в засаде, как паук,
Легко, опасность не заметив,
В ловушке оказаться вдруг.
И в тот же час превозношенье
Займет надежно сердца трон.
Пред Богом это - согрешенье,
Гордыню не прощает Он.
Когда же в кротости, смиренье
Падёт душа у Божьих ног,
Тогда близко ее спасенье –
Тогда оправдывает Бог.
***
Однажды фарисей надменный
Вошел молиться в Божий храм.
И мытарь – человек презренный –
Зашел, чтобы молиться там.
С поднятой гордо головою
Стоял пред Богом фарисей
И говорил: «Я много стОю!
Я лучше множества людей:
Пощусь два раза на неделе
И десятину отдаю.
Что не таков я, как злодеи,
Тебя, Господь, благодарю!»
А мытарь, стоя в отдаленье,
Поднять не смел на небо глаз,
Бил в грудь, прося в благоговеньи:
«Помилуй, Бог, меня сейчас!»
***
Тот мытарь был оправдан Богом,
Был порицаем фарисей...
Стоять не хочешь за порогом?
Тогда урок запомни сей!
Борисова Виктория,
Северодонецк, Украина
Приветствую вас. Мне 44года. В январе 2003 г покаялась в церкви ЕХБ "Путь спасения" г Северодонецка. В августе приняла крещение. Несу служение директора воскресной школы и служение с подростками. Замужем. Трое детей: Никита - 19 лет, Маша - 16 лет, Тимофей - 5 лет. e-mail автора:Valerika_2010@mail.ru
Прочитано 2373 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
